Таємничий будинок Клюкви у Вишгороді

Мало хто з містян знає історію, якою повита будівля Вишгородського історико-культурного заповідника.

Перші документальні відомості про будинок Клюкви відносяться до 1905 року.

Звіти цегельних заводів того року свідчать про те, що у 1905 році у Вишгороді з’явились дві цегляні споруди: будинок «Клюкви» (Івана Школьного) та споруди земської школи. Не говориться про те, чи було вже завершено будівництво цих об’єктів, але ясно, що вони зводились саме в цей час.

За розповідями нащадків Івана Школьного, який розпочав будівництво разом із сином Дмитром, будинок зводився довго, близько семи років, коштів бракувало. Спочатку збудували підвальне приміщення з першим поверхом, а вже пізніше будинок став двоповерховим.

Влітку там квартирували відпочиваючі з Петербурга й Москви. Вишгород приваблював своїми краєвидами, чистими водами Дніпра, де била хвостом риба, лісом, де збирали гриби та ягоди. Родина Школьних обслуговувала дачників.

Господар будинку – Іван Федорович Школьний (дата його народження невідома, помер у 1933 році) працював десятником — був заможною людиною у порівнянні з односельчанами. Називали його Клюквою. Він довгий час служив у рекрутах і отримав наділ землі у Вишгороді, як нагороду за службу від царя після російсько-турецької війни в 50-ті роки ХІХ-го століття.

Саме служба в армії дає версію — чому його прозвали Клюквою. Офіцери, які за хоробрість мали орден св. Анни 4 ступеня, носили на шаблі темляк зі стрічки цього ордену (орденська стрічка червоного кольору з жовтою облямівкою). Темляк ордена святої Анни закінчувався круглим червоним помпоном, що називався “клюква”. Таким орденом був нагороджений Іван Школьний.

Іван Федорович Школьний був чоловіком кремезної статури, з яскраво-червоним обличчям, фізично загартованим. Одружувався двічі. Перша дружина померла від запалення легенів. Відомо, що вона мала сина Дмитра та дочку Орину. Друга дружина Степанида народила 14 дітей.

Під час колективізації у 1930-ті роки Івана Школьного розкуркулили. Розселились Школьні по невеликих хатах, які довелося поспішно зводити. Іван Федорович із дружиною виїхав у Київ до дочки Мотрони, яка мешкала в старому особняку на Подолі по вул. Борисоглібській (родина займала окрему велику кімнату). Тут і закінчили свій вік Школьні — Іван Федорович помер у лютому 1933-го, а Степанида — в 1942-му (у віці 112 років). Обоє поховані у Києві.

Від 30-х років до Великої Вітчизняної війни в різні роки в будинку Клюкви знаходились сільрада, клуб, дитячі ясла, пізніше школа (на першому поверсі — класи, а на другому — квартирували вчителі).

Під час бомбардування при наступах армії у підвалах будинку ховались мешканці Вишгорода, тому що споруда була міцною. А влучило в будинок, за переказами, аж сім снарядів.

Під час окупації в будинку була комендатура чи штаб. За свідченням старожилів, туди водили на допит червоноармійців та місцевих жителів.

У листопаді 1943-го, коли Вишгород звільнили, в будинку влаштували школу для молодших класів.

У 1950-х роках з Клюкви зробили гуртожиток для вчителів із родинами та для старшокласників Вишгородської школи з навколишніх сіл.

Із 1979 року тут організували гуртожиток для робітників заводу “Карат”, а з 1984-го — для спортсменів обласної дитячої школи спортивної майстерності.

У 1995 році будинок Клюкви було передано Вишгородському історико-культурному заповіднику під адміністративне та виставкове приміщення.

Архітектура будинку відноситься до стилю неоренесансу. Приміщення двоповерхове з підвалом, цегляне. Воно є пам’яткою архітектури місцевого значення (згідно рішення виконкому Вишгородської міської ради народних депутатів від 26.02.1991 року № 53) і чи не єдиним зразком мурованої будівлі кінця XIX — початку XX століття у нашому місті.

Сьогодні пам’ятка знаходиться в аварійному стані і потребує ремонту. Тут планується відтворити експозиції з історії Вишгорода та часів Великої Вітчизняної війни.

 

За матеріалами Вишгородського історико-культурного заповідника.

 

Цікаво
5 out of 5

5

Відмінно
5 out of 5
Розділ: Історія, Статті